СОЛОНИ́НА, и, ж.
1. Засолене про запас м'ясо.
Він розв'язує мішок, витягає звідти солонину, зубами рве червоне м'ясо (М. Чабанівський);
Солонина за своєю поживною цінністю поступається перед свіжим м'ясом (з наук.-попул. літ.).
2. діал. Сало.
Перед смаженням телячі битки нашпиговують невеличкими шматочками солонини (з навч. літ.);
Гердлічиха стала у вікні, груба, солониною проросла, і, позіхаючи, говорила (Г. Хоткевич);
З дуб'я листя, з дуб'я листя ввисло на долину, А я тебе, дівча, люблю, як кіт солонину (з народної пісні).
СА́ЛО (просолений свинячий підшкірний жир, відокремлений від м'яса), СОЛОНИ́НА діал.; ШПИК (у шматках з перцем); СМА́ЛЕЦЬ (витоплене); ЛІЙ, ЖИР, СИТЬ (овече). Обідають під копою: хліб, сало, огірки (С. Васильченко); Вона щойно бачила в коморі два лантухи петлюванки, діжечку солонини (В. Земляк).
Сало [IV,XII]
— Галицькі говірки, як і польська мова, відрізняють солонину від сала. Солонина (пор. польсь. słonina) — це шпик, підшкірне свиняче сало. У поясненні вона без необхідних уточнень незадовільно названа словом «сало» (538). [MО,IV]
-и, ж.
1) Засолене про запас м'ясо.
2) діал. Сало.
ж. пищ.
carne f salata
ж.
viande f salée
• slanina
• solené maso
• solený špek
• špek solený
carne salada, cecina f
див. їда
Corned (salted) beef
Солони́на, -ни