СКРИМЦЮВА́ТИ

СКРИМЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех., діал. Міцно зв’язати. Як піймали його, бідолаху, то назад руки скримцювали так, що ані сюди, ані туди не можна ними повернути (Сл. Гр.). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 318.