ЧАВКАТИ

Ї́СТИ (приймати їжу), СПОЖИВА́ТИ, ЗАЖИВА́ТИ, ЖИВИ́ТИСЯ, УЖИВА́ТИ (ВЖИВА́ТИ) розм., ПОЖИВЛЯ́ТИСЯ розм., ПОЖИВА́ТИ розм., КУСА́ТИ розм., ЖУВА́ТИ розм., ірон., РЕМИГА́ТИ вульг., ТРАПЕЗУВА́ТИ заст., жарт., ірон., ЗАЇДА́ТИ діал., ХАРЧУВА́ТИ діал., ГА́МАТИ (ГА́МКАТИ) дит., Ї́СТОНЬКИ незм. пестл., дит., Ї́СТОЧКИ незм. пестл., дит.; ПРИПАДА́ТИ до чого; НАМИНА́ТИ розм., УМИНА́ТИ розм., МОЛОТИ́ТИ розм., ВБИРА́ТИ (УБИРА́ТИ) розм., УКЛАДА́ТИ (ВКЛАДА́ТИ) розм., УТИРА́ТИ (ВТИРА́ТИ) розм., РУБА́ТИ розм., ТЬО́ПАТИ розм., МОТА́ТИ фам., ЖЕ́РТИ вульг., ЛУПИ́ТИ вульг., ЛО́ПАТИ вульг., ТРІ́СКАТИ вульг., ТРОЩИ́ТИ вульг., ЗАЖИРА́ТИ вульг., ЗЖИРА́ТИ вульг., НАВЕРТА́ТИ вульг., ПЕ́РТИ вульг., ГАТЕЛИ́ТИ фам., ПРАСУВА́ТИ фам., ЗАТИРА́ТИ діал., ТЛИ́ТИ розм. (жадібно, багато, не відриваючись); КОВТА́ТИ розм., ГЛИТА́ТИ розм., ХЛИСТА́ТИ розм., ТЬО́ПАТИ розм. (перев. ложкою рідку страву), ЛИГА́ТИ вульг. (поспіхом, не жуючи); ПОЇДА́ТИ, ПІДМІТА́ТИ розм., ПОГЛИНА́ТИ розм., ПРОГЛИНА́ТИ розм., ПОЖИРА́ТИ вульг., ПРОЖИРА́ТИ розм. вульг. (жадібно, повністю); ПІДЖИ́ВЛЮВАТИСЯ (ПІДЖИВЛЯ́ТИСЯ) розм., ПІДКРІ́ПЛЮВАТИСЯ (ПІДКРІПЛЯ́ТИСЯ) розм., ПОКРІПЛЯ́ТИСЯ розм., ПІДСИ́ЛЮВАТИСЯ розм. (трохи); ЧА́ВКАТИ розм., ЧВА́КАТИ розм., ЧВАКОТІ́ТИ розм., ЧВЯ́КАТИ розм. (їсти, голосно прицмокуючи губами). — Док.: з'ї́сти, спожи́ти, зажи́ти, поживи́тися, ужи́ти (вжи́ти), пожи́ти, укуси́ти (вкуси́ти), зжува́ти, зремиґа́ти, заї́сти, га́мнути (га́мкнути), зага́мати (зга́мати) (зга́мкати), припа́сти, ум'я́ти (умня́ти), умолоти́ти (вмолоти́ти), вбра́ти (убра́ти), укла́сти (вкла́сти), уте́рти (вте́рти), зруба́ти, змота́ти, убга́ти (вбга́ти), зже́рти, злупи́ти, зло́пати, поло́пати, стрі́скати, строщи́ти, заже́рти, зже́рти, наверну́ти, спе́рти, проковтну́ти, злига́ти, пої́сти, підмести́, поглину́ти, проглину́ти, поже́рти, проже́рти, підживи́тися, підкріпи́тися, покріпи́тися, підси́литися. Кажуть сусіди, що тут ходили, — її сім'я все макуху їла і стала примішувати бадилля, назбиране з осені (В. Барка); Широко живеш, Мар'яне: ковбасу споживаєш! (М. Стельмах); Вона сиділа у своїй скромній світличці.. й заживала проскурку (М. Коцюбинський); Декотрі шукають затінку, інші виймають харчі й живляться (Леся Українка); Бий, жінко, ціле яйце в борщ: хай пан знає, як хлоп уживає! (прислів'я); Малому було все байдуже: аби поживився, виспався, скупався, він більше і не бажав (О. Маковей); Поживай Хведьку, то хрін, то редьку (М. Номис); За годинки поспішали люди з роботою, щоб було що і самому кусати і вивезти лишнє на продаж (Панас Мирний); Дика коза унадилась до чоловіка в город капусту жувати (казка); Балоун ремиґав партику солдатського хліба (переклад С. Масляка); Отаман сіда на покуті, а там з ним і козаки, та й починають трапезувати (О. Стороженко); Вона набрала повний рот порічок і почала їх преспокійно заїдати (О. Кобилянська); Майстер скінчив свою роботу і харчував коло стола (Марко Черемшина); Жінка сало гамнула та на кота звернула (М. Номис); І їстоньки — не їм, і питоньки — не п'ю, Та виглядаю все Зозуленьку мою (Л. Глібов); (Квасилиха:) Їсточки вже так скортіло, аж тім'ячко болить... (М. Кропивницький); Грицько.. хотів припасти до бублика.., але зупинивсь (Б. Грінченко); Я собі сидів за столом, вряди-годи прислухався до лотокового шуму жіночих голосів і наминав смачні страви (Є. Гуцало); Він видудлив молоко, умняв булочку (Ю. Яновський); Умолотити тарілку борщу; Рябку й не сниться, не верзеться.. Що вовк ягнят, а тхір курчаток убирає (П. Гулак-Артемовський); Він собі спродав глину та пригощається десь у молодиці, укладає пухкенькі вареники з вишнями (О. Гончар); — А як він живе, ви знаєте? Чому він суху картоплю на обід рубає, ви знаєте? (В. Собко); — Як мотає? Наче три дні не їв (С. Васильченко); Устав хазяїн, сів — жере, аж чавка... (збірник "Україна сміється"); (Євфросина:) Тепер люде стали багато їсти. Наша Химка як почне лупити, то за один раз укладе в копи з борщем цілий хліб (І. Нечуй-Левицький); — Лопай, нечиста сило! Тільки йому й робити, що цілісінький день їсть (а лопав здорово) та спить (О. Стороженко); — Ти от поїхав у місто, краватки носиш, а гнойку понюхати боїшся, хоча сало любиш тріскати (Григір Тютюнник); Черва.. так то їла листя, а то вже гіллячки трощить (Остап Вишня); Зажер усе, нічого не зіставив (Словник Б. Грінченка); Гусінь капусту зжерла; — Таких панів, що бублик у руці держить, а чорну луску хліба прасує, — знаємо! (Г. Косинка); Панотець затирав сметану з свіжим сиром (А. Свидницький); — Було не тлити весь ранок, було собі лишати й на вечір! — сказав дід Панько (І. Франко); Йому б оце лежати на печі, та вареники ковтати, та люльку смоктати (З. Мороз); Тут з салом галушки лигали, Лемішку і куліш глитали (І. Котляревський); Учивсь (Гриць) дуже добре, а їв у бурсі дійсно геніально.. Поїдав не тільки свої порції, але й товаришів (О. Маковей); З їжі підмів все, що знайшлося у Валета на кухні (П. Дорошко); Ще пес не встиг поглинути недоїдків, а Майстри вже збираються кудись (Ю. Збанацький); Він (Хо) присунув до себе страви й узявся їх проглинати (Ю. Смолич); Пес пожирає пиріг, витягає довженную спину.., печеру усю затуляє (М. Зеров); Та я тоту бурішечку гірко прожираю, Варениці на полиці, на них позираю (коломийка); Поки вчителька підживлялася, сторожиха стояла коло дверей, уважно розглядаючи її (М. Коцюбинський); Вони так не дуже поспішалися до шахти й устигли дома гарненько підкріпитись (С. Черкасенко); Всі.. покріпилися їдою на тому самому місці, де вчора вечері заживали (переклад М. Лукаша); Всю дорогу вона чавкала смажену курку (П. Панч); Чвакати паляницю. — Пор. 1. ковта́ти, 1. спожива́ти, 1. харчува́тися.

ПЛЯ́МКАТИ (видавати звуки губами перев. під час їди), ЖВА́КАТИ, ЧА́ВКАТИ розм., ЧВЯ́КАТИ розм., ЦМО́КАТИ розм., ЧМО́КАТИ розм., ГА́МКАТИ розм., ЦЯ́МКАТИ розм., ТЕ́ВКАТИ діал. Захар плямкав та чвякав, жуючи забруднену його пальцями паляницю (А. Кримський); Сагайда їсть, голосно жвакаючи, захлинаючись (В. Козаченко); Запустили (діти) в юшку свої рученята, витягли по гарячій галушці, засичали, захукали й стали жувати, цмокати (Панас Мирний); Він смачно чмокав губами, ковтав жадібно слину (Ю. Збанацький); Велів (купець) націдити собі ківш меду, випивав, смачно гамкав (П. Загребельний); Хропуть шаблі, і ядра захропли. Хропе і втома, цямкає губами (М. Вінграновський); Як прихопився чоловік до борщу, як узяв тевкати, як коли добрий кінь із вагою під гору вдирає (Лесь Мартович).

ХЛЮ́ПАТИ (про воду, рідке болото тощо — просочуючись, протікаючи, утворювати характерні звуки — плескіт), ХЛЯ́ПАТИ розм., ХЛЮЩА́ТИ розм., ПЛЮЩА́ТИ розм. — Док.: хлю́пну́ти, хля́пнути, хлю́снути, плю́снути. Вода вже хлюпала в протертих Марининих туфлях (Л. Дмитерко); Чим далі, тим ставало грузькіше, і вже у багатьох солдатів хляпало у чоботях (В. Большак); — Ноги грузнуть, аж в постолах хлющить (М. Коцюбинський); Під ногами плющав розмочений ґрунт (О. Десняк). — Пор. ча́вкати.

ЧА́ВКАТИ (про болото, твань, трясовину тощо), ЧАВКОТІ́ТИ підсил., ЧВА́КАТИ, ЧВАКОТІ́ТИ підсил., ЧМО́КАТИ, ЦМО́КАТИ, ЧВЯ́КАТИ розм., ЧМА́КАТИ розм., ЧМАКОТІ́ТИ підсил. розм. — Док.: ча́вкнути, чва́кнути, чмо́кнути, цмо́кнути. Під ногами чавкала багнюка (Ю. Збанацький); У ногах чавкотіла холодна вода (С. Чорнобривець); Брудно-сіре вариво з мокрого снігу чвакає під черевиками (В. Дрозд); Під ногами чвакотить болотяна твань (А. Хижняк); Прийшла весна і відтала земля стигло чмокала під ногами (В. Собко); Здавалося — йди хоч століття, все буде під ногами цмокати крута земля, сіятиме й сіятиме однаковий дощ (О. Гончар); Драглисте багно огидно чвякало під ногами (Григорій Тютюнник); Знову форсуємо темряву. Аж злість розбирає. А мокрі! — вже й під білизною чмакотить (Я. Баш). — Пор. 2. хлю́пати.

ЧА́ВКАТИ, аю, аєш, недок.

1. Просочуватися, просмоктуватися під тиском чого-небудь, видаючи характерні звуки чмокання, цмокання, хлюпання (про болото, твань, трясовину і т. ін.).

Дівчина по коліна провалилася в трясовину .. Липуча твань чавкала, здіймалась пухирями, засмоктуючи все глибше й глибше (О. Донченко);

Чавкала під ногами мокра земля, шелестіло торішнє листя, важко дихали диверсанти (П. Гуріненко);

// безос.

Хороше! А що плутає ноги втома та чавкає в драних чоботях – дарма: ось і відпочине, і онучі просушить (А. Головко);

Директор побіг йому назустріч, не помічаючи того, що під ногами неприємно чавкає, а на халяви летить багнюка (Ю. Збанацький);

// Утворювати такі звуки, ступаючи по болоту, багну, твані і т. ін.

Ходять селяни, чавкають драними чобітьми по бездоріжжю (І. Микитенко);

Чавкають чоботи, які ви з трудом витягаєте з баговиння (Остап Вишня);

Іти було важко. Маленькі ноженята, обгорнуті в ганчір'я, чавкали в грязюці (А. Головко).

2. розм. Жувати, голосно прицмокуючи губами; плямкати ротом.

Він мерщій наклав собі повну тарілку вареників, прилив зверху маслом, та ще й сметаною добре їх примастив, а потім, на увесь рот чавкаючи, почав їх уминати (Панас Мирний);

Півники він віддав Герусу, і той поквапливо почав їх трощити, чавкаючи і висмоктуючи кожну кісточку (М. Стельмах);

Риба пити хоче, ніхто їй не дає, тільки ротом вона чавкає (О. Іваненко);

// що, і без прям. дод. Їсти, видаючи такі звуки.

Серед пасажирів у купе була ще тілиста дама. Всю дорогу вона чавкала смажену курку і в розмову не втручалась (П. Панч);

Він любив з золотої тарілочки Ротом беззубим чавкать м'ясце (А. Малишко).

Жвакати, жвакнути, зіжвакувати, зіжвакнути, пожвакувати, пожвакнути, жвякати, жвякнути, зіжвякувати, зіжвякнути, пожвякувати, пожвякнути, плямкати, плямкнути, зіплямкувати, зіплямкати, поплямкувати, поплямкати, тевкати, затевкувати, затевкати, потевкувати, потевкати, стевкувати, стевкати, цямкати, зацямкувати, зацямкати, зіцямкувати, зіцямкати, поцямкувати, поцямкати, чвакати, чвакнути, зачвакати, зічвакувати, зічвакати, почвакувати, почвакати, чвякати, чвякнути, зачвякати, зічвякувати, зічвякати, почвякувати, почвякати, чвакотіти, зічвакотіти, почвакотіти, чвяхкотіти, зічвяхкотіти, почвяхкотіти