ПРОКИСАТИ

ПРОКИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОКИ́СНУТИ, ну, неш, док.

1. Ставати кислим.

Нехай кисне, – не прокисне, да нікому їсти (П. Чубинський);

// Псуватися, киснучи.

* Образно. “Мало їх [Рахметових], – говорить Чернишевський, – але ними розцвітає життя всіх; без них воно заглухло б, прокисло б” (П. Колесник);

// розм. Просякати кислим, набувати кислого запаху.

Повітря в кімнаті прокисло;

Пелюшки прокисли;

// Насичуючись вологою, розбухати.

2. перен., розм. Жити одноманітно, нудьгуючи.

– Як припам'ятаю [пригадаю], що я мало не все життя прокиснув у канцелярії над бомагами [бумагами].., то аж злість бере... (М. Коцюбинський).

КИ́СНУТИ (ставати кислим внаслідок бродіння), СКИСА́ТИ, СКИСА́ТИСЯ розм., КВА́СИТИСЯ, СКВА́ШУВАТИСЯ, ПРОКИСА́ТИ, КВАСНІ́ТИ розм., КВА́СНУТИ розм. — Док.: ски́снути, ски́снутися, проки́снути, сква́ситися, сквасні́ти, поквасні́ти. Три неділі кваша кисла, Та й не викисала (П. Чубинський); Чудові літні малосольні огірки! Перекладені в макітрі або в горщику листям хрону, закладені кропом, попроштрикувані ножем, вони квасяться, набираються міцності (Є. Гуцало); Шиплять, як кваснуть, буряки (І. Котляревський).

недок. прокисати, док. прокиснути

to sour, to turn sour

【未】 变酸, 发酸