БАЗІ́КА зневажл. (той, хто схильний до довгих, беззмістовних розмов), БАЗІ́КАЛО зневажл., БРЯ́ЗКАЛО зневажл., ПАТЯ́КАЛО зневажл., ТАЛАЛА́Й зневажл., ТОРО́ХКАЛО зневажл., ПРОСТОРІ́КА розм., ШАРМА́НКА зневажл., БАЛАКУ́Н зневажл., ПУСТОМЕ́ЛЯ підсил. зневажл., ПУСТОМОЛО́Т підсил. зневажл., ПУСТОБРЕ́Х підсил. зневажл., ПУСТОДЗВІ́Н підсил. зневажл., ДЗВОНА́Р підсил. зневажл., СВИСТУ́Н підсил. зневажл. (той, хто любить багато говорити про що-небудь, не виконуючи того на ділі). Хома Микитович від природи чоловік неговіркий. І базік не терпить (Я. Гримайло); Горе з цим базікалом, Глібом, язик у нього немов віяло (А.Хижняк); "Ну, таки принесло ледащо отого дзвонаря, оте брязкало!.. Нам перебаранчатиме міркувать та розмовлять про пекучі справи", — думав Радюк (І. Нечуй-Левицький); — Мені ось чересло треба одтягнути. Пора на зяб орати. — Будеш ти носом орати долівку холодної — там твій зяб буде, патякало погане (А. Іщук); — Оце привезли талалая (промовця)! Цей навіки заб'є баки людині, — озвався позаду Роман Волошин (М. Стельмах); Став (Охрім) розповідати страшні бувальщини.. "І вродиться ж така шарманка", — злився Тимко, слухаючи безконечне базікання (Григорій Тютюнник); — У, пустомолот! — злісно подумала вслід йому дівчина. — Самі розмовочки й резолюції! Балакун (О. Донченко); — Уже пошукати такого пустомелю, як ти! — Зінько, не сердь мене! — О! О! О! Хто тебе боїться (Є. Гуцало); "І де у нього (Якова) беруться слова, — дивувався моторист, — наче шовкові стрічки тягне з рота. Фокусник. Пустобрех!" (І. Волошин); Якщо Леон не пустодзвін, не хвалько і підприємство його справді так розвивається, як він тут наплескав, то йому, мабуть, скоро доведеться поширити виробництво (Ірина Вільде); — Дзвонар, кінчай!.. — ще полетіла йому (промовцеві) вслід репліка (І. Ле); Він відчув раптом глибоку приязнь до Івана. Значить, це не просто свистун... Ні! Це чоловік ідеї, якого не злякають тюремні ґрати (П. Колесник). — Пор. 1. балаку́н.
БРЕХУ́Н розм. (той, хто завжди говорить неправду), БРЕХА́Ч розм. рідше, БРЕХЛО́ зневажл., БРЕХУНЕ́ЦЬ зневажл., ПЕРЕБРЕ́ХА розм. рідше, ЛЖЕЦЬ заст.; ОБМА́ННИК, ОБМА́НЩИК (пом'якшено); ПУСТОБРЕ́Х розм., СКОРОБРЕ́ХА розм. (вправний брехун); ПІДБРЕ́ХАЧ розм., ПІДБРІ́ХУВАЧ розм. (звичайно про того, хто допомагає брехати). Довго потім гудуть-невгавають розмови очевидців, спогади свідків, перекази старих брехунів, і вже не добрати тоді — так воно було чи не так (О. Довженко); (Федір (закукурічився):) Хто? Я брехач? Бодай я сконав, як не бачив на власні очі! (Я. Галан); — Ох і брехло ж! — басом сказав хтось у залі (А. Головко); (Романюк:) Треба допомогти гостям, щоб зустрічались не з якими-небудь брехунцями, а з людьми достойними (О. Корнійчук); (Лісницький (оглянувшись):) Я прийшов сказати, Що ненадійний, темний чоловік — Іван Виговський, лжець та інтриган (Л. Дмитерко); Корній Іванович вирішив: залучити до тваринників, ..до хорошого діла і цього невиправного пустобреха, залучити за всяку ціну (І. Волошин); (Семен:) Добродію, заспокойтесь. (Гавкун:) Геть к бісу, чортів підбрехачу! (В. Самійленко). — Пор. 1. обма́нник.
ПУСТОБРЕ́Х, а, ч., зневажл.
Брехун, базіка.
Є ж таки пустобрехи на світі: не зна нічогісінько, темний, як ніч на Купалу, а почне плескати язиком – академік та й годі (І. Муратов);
– Вам, пустобрехам, нам'яти б хвоста! (М. Чабанівський).
-а, ч., розм.
1) Брехун, базіка.
2) мисл. Гончак, який подає голос марно, не по звіру і не по його сліду.
разг. mkia wa mbuzi (mi-) (идиом.), ngebe (-) разг.
див. говорун, суєслов, скреготуха, фразер
див. балакучий; брехливий