ОБСІВАТИ

ОБСІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ОБСІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБСІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док.

1. що. Те саме, що засіва́ти 1, 2.

Сіяльник вийшов ріллю обсівати (І. Манжура);

Довідався Семен, що батько його все своє життя обсівав мізерний шмат землі, який врізався клином у десятини сільського старости (Л. Смілянський);

– Виоремо тебе, ниво, обсіємо (М. Стельмах);

* Образно. Так і живу я нині – землю добром обсіваю (М. Нагнибіда);

// чим. Сіяти щось навколо чого-небудь.

Іноді перилою обсівають рисові та інші поля; різкий і неприємний запах її служить засобом захисту цих полів від потрав (з наук. літ.).

2. кого, розм. Сіяти все кому-небудь.

Антон кожної весни за віз гною Хомаху обсіє, влітку обкосить, восени обмолотить (С. Чорнобривець).

3. кого, що, перен. Густо вкривати по всій поверхні, всівати всю поверхню чим-небудь; обсипа́ти.

Кулемети захлиналися, обсівали поле кулями (О. Десняк);

* Образно. День у день обсіювало сонце своїм золотисто-червоним світлом поверхню [поля] (О. Кобилянська);

// Посипати кого-небудь чимось з усіх боків.

Святого Василя вважають покровителем землеробства. Цього дня хлопчаки ходять “обсівати”: ввійшовши в хату, вони прагнуть “обсіяти”, тобто обсипати навколо господаря пашнею (із журн.).

4. кого, етн. Обсипа́ти (молодих, весільних гостей, господаря і т. ін.) сумішшю вівса, пряників, цукерок, горіхів тощо, бажаючи достатку, щастя.

Його [молодого] обсівають; на перелазі дітвора зібралась шажки ловить, та ба, не кидають: овес та конфети дрібнесенькі .. летять та в воду падають! (Г. Косинка);

Дум'ячиха.., забираючи пригорщами овес, обсіяла ним насамперед обоє молодих (І. Франко).

СІ́ЯТИ (кидати зерно, насіння у землю), ЗАСІВА́ТИ, ЗАСІ́ЮВАТИ, ПІДСІВА́ТИ, ПІДСІ́ЮВАТИ (сіяти додатково по рідких сходах або іншій культурі); ВИСІВА́ТИ, ВИСІ́ЮВАТИ (сіяти що-небудь повністю або в певній кількості); ОБСІВА́ТИ, ОБСІ́ЮВАТИ (яку-небудь ділянку землі). — Док.: посі́яти, засі́яти, підсі́яти, ви́сіяти, обсі́яти. Ще в березні він висівав насіння в горщечки і щодня піклувався про майбутні сходи (О. Донченко); Швидко час настане ярину засівати (Панас Мирний).

СИ́ПАТИ чим і без додатка (кидати щось сипке, дрібне кудись, на когось, щось), ТРУСИ́ТИ, СІ́ЯТИ, ПОСИПА́ТИ (зерном при деяких народних обрядах); ОБСІВА́ТИ, ОБСІ́ЮВАТИ (молодих та гостей на весіллі сумішшю вівса, пряників, горіхів і т. ін.). — Док.: обси́пати, оси́пати, потруси́ти, поси́пати, обсі́яти. Вітер вив і сипав холодним дощем і не менш холодними солоними бризками (З. Тулуб); Дум'ячиха.., забираючи пригорщами овес, обсіяла ним насамперед обоє молодих (І. Франко).

УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ) (про велику кількість кого-, чого-небудь — з'являючись десь або рухаючись в одне місце, скупчуючись, щільно розміщатися на чомусь, навколо когось, чогось), ПОКРИВА́ТИ, ОБСІДА́ТИ (ОСІДА́ТИ рідше), ОБСИПА́ТИ, УСИПА́ТИ (ВСИПА́ТИ), ОБЛІ́ПЛЮВАТИ, ОБЛИПА́ТИ, ОПАДАТИ, ОБСІВА́ТИ, ОБСІ́ЮВАТИ. — Док.: укри́ти (вкри́ти), покри́ти, обсі́сти (осі́сти), обси́пати, уси́пати (вси́пати), обліпи́ти, обли́пнути, обсі́яти. — Люди весь плац укрили. Куди не поглянь — старі або малі (М. Стельмах); Мирні зорі все покрили небо (І. Гончаренко); Діти повилазили на тин і обсіли його, неначе горобці (І. Нечуй-Левицький); До мене й муха не пристає, а вас так і обсипають (М. Номис); Всипали двір голодуючі люди (П. Грабовський); Бджоли обліплювали роями її (гречки) цвіти (Лесь Мартович); Денце макітри облипли мухи, наче насіли на щось солодке (М. Коцюбинський); Юрмилися навколо козаки, облипали кобзаря (З. Тулуб).