ВОЛЮНТАРИ́СТСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до волюнтари́зм 1, 2.
Неоязичництво у своєму розвитку відбуло “парадигмальні періоди”: волюнтаристський, гедоністичний, космоцентричний та перфекціоністський (з наук. літ.);
Прибічники волюнтаристської теорії вбачають її сутність виключно у волі (з наук. літ.);
// Заснований на волюнтаризмі.
Суб'єктивний ідеалізм Й.-Г. Фіхте має волюнтаристський характер, оскільки філософ ототожнює розум і волю (з наук. літ.);
Деякі законодавчі акти містять у собі не реальний, а паперовий волюнтаристський віртуальний зміст (із журн.).
2. Характерний для волюнтариста (у 2 знач.).
У законі скасовано волюнтаристський розподіл коштів за поставлену електроенергію і впроваджено рівні умови ведення підприємницької діяльності (із журн.);
Завдання уряду – захистити економіку від політичних ризиків, волюнтаристських рішень, здатних розбалансувати бюджет (з газ.).
-а, -е.
Оснований на волюнтаризмі, властивий волюнтаристу. Волюнтаристське рішення. Волюнтаристський підхід.