СІ́РИЙ (колір, середній між білим і чорним), ПОПЕЛЯ́СТИЙ, ПО́ПІЛЬНИЙ, ПОПЕЛЬНА́СТИЙ рідше, ПОПЕЛА́СТИЙ рідше, ДИМЧА́СТИЙ, ДИ́МНИЙ, ША́РОВИЙ діал., ША́РИЙ діал.; ПОСІРІ́ЛИЙ (який став сірим); СТАЛЕ́ВИЙ, СТАЛЬНИ́Й, КРИ́ЦЕВИЙ (світло-сірий зі сріблястим полиском); СВИНЦЕ́ВИЙ (темно-сірий, кольору свинцю); ШПАКУВА́ТИЙ, МИША́СТИЙ (перев. про масть коня — темно-сірий); ЧА́ЛИЙ, ДЕРЕШУВА́ТИЙ діал. (про коня — сірий з коричнюватим відтінком). Коло їх (коней) сіріють.. череди сірих степових волів (І. Нечуй-Левицький); Кіт попелястий об ноги терся (О. Іваненко); І димним цвітом жито Цвіте на місці тім (А. Малишко); Козаки з прихованим недовір'ям дивилися на огрядного пана з сталевими, пукатими очима (З. Тулуб); Видно постаті військових і між ними стирчить стрижена голова Яцуби в сталевій своїй сивині (О. Гончар); Очі блиснули холодним крицевим блиском (О. Донченко); По небу блукали свинцеві хмари, провіщаючи грозу (М. Чабанівський); Мишасті коні зовсім побіліли, обліплені снігом (М. Коцюбинський); Воронцов їхав попереду на чалому, вкрай змореному коні (О. Гончар).
ПОПЕЛЯ́СТИЙ, рідко ПОПЕЛА́СТИЙ, а, е.
Кольору попелу, сірий.
Із-за обрію стали накочуватися хмари, що громадилися все більше і більше, з білих робилися попелястими; потім стали бузиновими (Григорій Тютюнник);
Через вікно вона ще раз глянула на миле личко дівчини, на її попелясті кучері й золоті брови (В. Собко);
Стару попеласту гуску забив хворостиною в шкоді сусід (І. Франко).
[popel'astyj]
прикм.
popielaty
рідко попеластий, -а, -е.
Кольору попелу, сірий.
див. сірий
(про колір) ashen
Попеля́стий, -та, -те