З’ЄДНА́ТИ, НА́Ю, ЄШ,
З’єдна́ти, на́ю, єш, гл.
1) Соединить.
2) Отдать замужъ. Мати та з’єднала дочку за нелюба. О. 1862. II. 58. Я з’єднала доню за султана. К. МБ. X. 12.
3) Договорить. З’єднала го пасти Угельскоє стадо. Гол.
4) — собі. Пріобрѣсть, снискать, расположить къ себѣ. Бо ти й суху з’єднаєш собі землю і всяка тварь прихилиться до тебе. К. Іов. 13.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 150.