БРИ́ЗКАННЯ, я, с.
Дія за знач. бри́зкати.
Опанас положив хлопця на траву і почав бризкати на нього водою. Те бризкання відживило Санька і він розплющив очі (Б. Грінченко);
* Образно. – Змалилась, ніяк не награєшся, дівуля, – казав лікар, потай милуючись донькою, її здоров'ям, свіжим бризканням молодої енергії (О. Гончар).
-я, с.
Дія за знач. бризкати.
Splashing, spraying, sprinkling; (про дощ) spatter