ШАЛЬГА

ЗЛІСТЬ (почуття сильної недоброзичливості, ворожнечі до кого-небудь), ЗЛО́БА́, ОЗЛО́БЛЕНІСТЬ, ЖОВЧ, ЛЮТЬ підсил., РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬ підсил., ЛЮ́ТОЩІ мн., підсил., ШАЛ підсил., ШАЛЕ́НСТВО підсил., ШАЛЬГА́ діал., ЗАВЗЯ́ТОК діал., ЗАЇ́ЛІСТЬ діал., Я́РІСТЬ рідше, ЯР рідко. І батьківська несправедливість закладає злість і ненависть в дитяче серце (М. Коцюбинський); — Не злобою все має жити на світі! (М. Стельмах); Маси врангелівської кінноти.. з озлобленістю і впертістю приречених рвались з півночі до кримських перешийків (О. Гончар); Він ішов, весь переповнений люттю, котру не було на що вилити (Г. Хоткевич); Її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Не хотіла (Ганя) сперечатися з ним.. На упір не багато з ним вдіє, хіба доведе його до завзятку. А такого не бажала собі (А. Крушельницький); Він оживився, очі його горіли і з уст щез вираз тупої заїлості (І. Франко). — Пор. 1. лють, непри́язнь.

Шальга́:

Ша́льга:

— навіженство, шаленство, скаженість [I]

— одур, шал, скаженість [XII]

— скаженість [16,II]

— скаженість, шаленство [17]

— шал, одур [4]

— шаленство [15]

— шаленство, скаженість [25]

шале́ний, шальга́: бѣшенный, бѣшенство [ІФ,1890]

ШАЛЬГА́, и́, ж., діал.

Скаженість, шаленство.

– А тобі що, Бовдуре? – спитав він. – Шальга на тебе находить, та хочеш людей кусати, чи що? (І. Франко).

див. шаленство