ЦЬОМ, виг., розм.
1. Те саме, що цмок1 2. Кому не схочеться поцілувати оце миле-миле, набурмосене і таке гарненьке личко? Цьом, цьом! (Ю. Янов., Мир, 1956, 14).
2. Звуконаслідування, що означає цьомкання кропив’янки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 259.
цьом 1. поцілунок (м, ср, ст)|| = бузячок◊ да́ти цьом поцілувати (м, ср, ст)
2. форма прощання, рідко привітання (м, ср, ст): – Чи будеш у стриянки на гостині? – Буду обов'язково, але трохи затримаюся в праці. – Тоді я прийду раніше і трохи їй поможу з накриттям на стіл. Ну, то цьом. – Па, до завтра (Авторка)||цьомки-бомки, цьом-па-па