СКРИ́КУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. скри́кувати.
Вогнища збудження в центральній нервовій системі зумовлюють руховий неспокій, схоплювання, скрикування, розмову, ходіння, що іноді спостерігається під час сну (з навч. літ.).
[skrykuwanńa]
с.
skrzykiwanie
-я, с.
Дія за знач. скрикувати.
Shriek, scream, cry; shrieking (out), screaming, crying out
див. крик