Новый словарь иностранных слов.- by EdwART, ,2009.
Толковый словарь иностранных слов Л. П. Крысина.- М: Русский язык,1998.
ПРОНО́НС, у, ч.
Особливості вимови звуків французької мови.
Лютченка звали Федір Семенович, але дружина .. перейменувала його на Федра, вимовляючи це ім'я з особливим французьким прононсом (Ю. Мокрієв);
Французький прононс був у нього непоганий (Ю. Смолич);
// ірон. Вимова іншомовних звуків зі збереженням певних особливостей французької артикуляції.
Мсьє Шарль, дізнавшись, як його пошили в дурні, розгнівався не тільки на четвертий клас, а й на всю Охтирську гімназію і раз у раз вигукував з французьким прононсом “больван!” – одне з небагатьох слів свого убогого російського лексикону (Б. Антоненко-Давидович).
ВИМО́ВА (спосіб, манера вимовляти слова), ДИ́КЦІЯ, ГОВІ́РКА розм., ГО́ВІР розм., ПРОНО́НС книжн. рідко (щодо французької мови). Обдарований незвичайним даром вимови, він зразу думав зовсім посвятитися театрові (І. Франко); Добра дикція, чітка вимова будь-яких складних звукосполучень має першорядне значення для всіх, хто виступає прилюдно (з науково-популярної літератури); Дід ніколи не калічив мови, розмовляючи з ним (онуком), не пристосовувався до дитячої говірки, а серйозно й статечно бесідував (Ю. Яновський); Коли бійці входять у темний тунель, Хома Хаєцький вигукує своїм співучим подільським говором: — ..Так, наче в пекло! (О. Гончар).
pronunciación f; acento m, dejo m, dejillo m (акцент)
-у, ч.
Особливості звукової системи французької мови.