СТОВБУР

СТО́ВБУР, а, ч.

1. Основна наземна частина дерева або куща, від якої ростуть гілки.

Через голі стовбури ялин та смерек блищить вода в Дунайці (І. Нечуй-Левицький);

На високому стовбурі старого в'яза в лелечім гнізді сплять лелеки (О. Довженко);

Стовбуром називають стеблову, більш-менш вертикально розташовану частину дерева, що несе на собі гілки (з наук. літ.);

* Образно. Довкола мене широким замкнутим кругом клубилися стовбури диму (І. Франко);

* У порівн. Зенітка з-під землі Виростає, наче стовбур дуба (П. Воронько);

// розм. Стебло великої трав'янистої рослини.

Сонце запалило зеленим вогнем кінський щавель і стовбури будяків (М. Коцюбинський);

Ігор просунув під зав'язку товстий стовбур соняшника і разом з Докійкою поніс кавунище до грузовика (О. Донченко).

2. Назва різних тканинних утворень, які мають вигляд трубки, стрижня.

Всі без винятку периферійні нервові стовбури мають чітко виражені індивідуальні властивості (з наук.-попул. літ.);

Безумовні рефлекси, як відомо, здійснюються через спинний мозок, мозковий стовбур, мозочок, підкіркові вузли (з наук.-попул. літ.).

3. Вертикальна або похила частина шахти, що має вихід на поверхню.

Стовбур шахти поглинув кліть з .. кількома десятниками (Олесь Досвітній);

Недалеко від шахтного стовбура .. в насунутому на плечі шахтарському шоломі стояв майстер (С. Чорнобривець).

4. Вірусна хвороба помідорів, при якій квітки рослини деформуються, а плоди стають дерев 'янистими і непридатними для споживання або й зовсім не утворюються.

При зниженій вологості і при надмірно високих температурах помідори в значній мірі уражуються стовбуром (з наук.-попул. літ.);

З вірусних хвороб помідорів поширені .. мозаїка, скручування та стовбур (з наук.-попул. літ.).

5. перен., лайл. Про неповоротку, незграбну або нерозумну людину.

Що робити в селі – він не знав. Але й мовчки чекати дурним стовбуром вже не годилося (П. Козланюк).

△ Кла́пан легене́вого сто́вбура див. кла́пан;

(1) Ша́хтний сто́вбур – вертикальна або похила гірнича виробка, що сполучає підземну частину шахти з поверхнею землі.

ОКОРЕ́НОК (частина стовбура від кореня до гілок; нижня частина дерева, що прилягає до кореня), ПРИ́КОРІНЬ (ПРИКОРЕНЬ), ПРИ́КОРЕНОК, ВІДЗЕ́МОК розм., ОДЗЕ́МОК діал., КОМЕ́ЛЬ діал. Чубенко стояв і стояв,.. сосни в його очах поверталися догори окоренками (Ю. Яновський); Дерево здригнулося від гілля до самого прикорня (Г. Епік); Надумався було (Семен) написати їй листа, хоч кожна літера йому, малописьменному, як сокирі сукуватий прикоренок, — не давалася (Л. Смілянський); Гепнув (Іван) головою до якогось відземка (Лесь Мартович). — Пор. сто́вбур.

СТО́ВБУР (дерева); ЦІ́ВКА розм. (частина стовбура від кореня до гілок). На високому стовбурі старого в'яза в лелечім гнізді сплять лелеки (О. Довженко).

Потовщене, здерев'яніле стебло дерева; складається з кори, дуже тонкого шару камбію, деревини, серцевини; на поперечному зрізі видно річні прирости (т.зв. річні кільця); розрізняють стрілоподібні с. (гол. чином у хвойних) і колодисті с. з розгалуженими гілками.

сто́вбур

[стоўбур]

-ра, м. (на) -р'і, мн. -ри^е, -р'іў

1) бот. (дерева) trunk, stem, bole

2) гірн. (шахти) shaft

[stowbur]

ч.

pień

【阳】

1) 树干, 树身

2) 矿 (矿井的) 井筒

Сто́вбур, -ра; -бури, -рів

Tronc, tige

Stamme

Stamme

Stam

Руля