КОНФІРМА́ЦІЯ, ї, ж.
1. юр. Затвердження найвищою державною владою судових вироків у деяких країнах.
Засуд пішов на конфірмацію цісаря – тепер уже був не в польських руках. Газетярські авгури ворожили на тельбухах, чи затвердить цісар приговір [вирок], чи ні? (Г. Хоткевич);
// Судовий вирок, затверджений найвищою державною владою.
З документа урядового, властиво з конфірмації над Шевченком, Костомаровим і іншими, виходить, нібито товариство те [Кирило-Мефодіївське] “існувало тільки кілька місяців” (О. Кониський);
Тарас не знав, як бути. І конфірмація, і переміна стану, й далекий шлях, і ця неждана зустріч змішалися в його душі (Василь Шевчук).
2. рел.-церк. У католиків – таїнство миропомазання дітей 7–12 років; у протестантів – обряд прийняття юнаків і дівчат, що досягли 14–16 років, до церкви.
Католицизм має ряд культових особливостей, наприклад, діти проходять конфірмацію – акт приєднання до Церкви (з наук.-попул. літ.);
До причастя допускають тих членів церкви, які пройшли обряд конфірмації (з рел.-церк. літ.);
Це була старовинна каблучка з вирізьбленою літерою “L”. Лейстон подарував їй цю каблучку в день конфірмації (М. Йогансен).
-ї, ж.
1) заст. Затвердження найвищою державною владою судових вироків у деяких країнах. || Судовий вирок, затверджений найвищою державною владою.
2) Право Папи Римського утверджувати єпископів.
3) У католицизмі – назва обряду миропомазання.
4) У католиків – таїнство миропомазання дітей 7-12 років; у протестантів – обряд прийняття юнаків і дівчат до членів церкви.
[konfirmacja]
ж.
konfinmacja
Конфірма́ція:
— 1) затвердження судового вироку у вищих органах; 2) перше причастя у католиків [47]
церк. та ін.
confirmation; ratification
Конфірма́ція, -ції, -цією