I. СЛІД (знак, що залишається від чогось — виїмка, подряпина, пляма і т. ін.), ВІДБИ́ТОК, ПОЗНА́КА, ПРИМ'Я́ТИНА, ПОВОЛО́КА (від протягання чогось); ПО́РУБ рідше (від рубання); СТУПНЯ́, СТУПА́К розм. (відбиток людської ноги на якійсь поверхні); ПОТЬО́К, ХВІСТ, ШЛЕЙФ (перев. чого, який — смуга на якійсь поверхні, в повітрі, на воді від руху чого-небудь). Гризельда дивилась, чи не зосталось де на мулі слідів од людських ніг (І. Нечуй-Левицький); На снігу добре відбився слід його (вовка) лап. Відбитки були завбільшки з долоню (О. Донченко); Шура намагалася вгадати серед цих численних слідів Юрасеву ступню (О. Гончар); Піт зоставляв чорні потьоки на його старому виду (Панас Мирний); По бухті сновигали невеликі буксирні портові катерки, перегукуючись високими й низькими голосами, за ними тяглися хвости білої піни (Д. Ткач).
СТУПА́К, а́, ч., рідко.
1. розм. Загнутий верхній край лопати чи заступа, в який упираються ногою при копанні.
2. Кінь, що йде доброю ступою.
Чує Петро – тупотять коні... Усе ближче, ближче. Розпізнає нешвидку ристь двох ступаків (П. Куліш).
3. розм. Вид грубого взуття.
Тамара ледве йде у дерев'яних ступаках, не бачить перед собою нічого (А. Хижняк).
-а, ч., рідко.
1) розм. Загнутий верхній край лопати чи заступа, в якого упираються ногою, коли копають.
2) Кінь, що йде ступою.
3) розм. Вид грубого взуття.
див. кінь