КУТАС

КУ́ТА́С, а, ч., діал.

Прикраса з ниток або тканини на одязі, шторах і т. ін.; китиця.

– Вмирати, братці, козакам не диковина, – сказав сотник і надів на голову високу смушеву шапку з червоним верхом і кутасом (М. Старицький);

Мала [Парасинка] на собі .. багато вишитий кожух із звисаючими кутасами (О. Кобилянська);

Нежонаті [хлопці], а це багато значить. Вони носять ще капелюхи з кутасами (Мирослав Ірчан);

Сторгував для матері вовняну хустку на зиму та червоні, з кутасами, не вельми дорогі чобітки для Марти (І. Нижник);

Нареченому з червоних і зелених ниток зсукали шнура з кутасами, підпоясали сорочку (Є. Пашковський);

* У порівн. Похмурий звіробій викидав купи зірок, яскраво-жовтих, проте сумних, як золоті кутаси на чорних боках домовини (М. Коцюбинський).

КИ́ТИЦЯ (жмут ниток, шнурків, пір'я тощо, зв'язаних з одного кінця докупи, що є оздобою чогось), КУ́ТА́С діал., КИ́ТА діал.; СУЛТА́Н (оздоба з пучка пір'я або кінського волосу на головних уборах та на головах коней); КО́ГУ́Т діал. (оздоба з півнячого пір'я). З високих шапок.. спадали китиці, обсипані брильянтами (І. Нечуй-Левицький); Сотник.. надів на голову високу смушеву шапку з червоним верхом і кутасом (М. Старицький); Боярин був.. в блискучім спижевім шоломі з розвіяною поверх нього китою з когутячих косиць (І. Франко); Прискакав вершник з білим султаном на шапці (П. Панч); — У нас, знаєте, носять на кресанях дорогі угорські когути (Ю. Федькович).

Кута́с:

— китичка [X]

— прикраса у вигляді китиці на одязі тощо [1]

— шнур з китицями [II;IV]

— Кутас (польсь, kutas

Кута́с, -су; -та́си, -сів