ПРО́ТИЧКА

ПРО́ТИЧКА, и, ж., розм. Металевий прутик для чищення люльки. Полапавши й витягши люльку, довго він довбався в ній протичкою (Мирний, І, 1949, 278); Він набивав свою люльку з мідяною протичкою, оздоблену бляшками, з довгим цибухом (Сміл., Сад, 1952, 251). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 322.