КАЦАВЕ́ЙКА, и, ж.
1. заст. Вид жіночої юпки на ваті, хутрі або на підкладці.
Майбородиха знайшла найстарішу удяганку, не то кацавейку, не то жупан (І. Нечуй-Левицький);
Вбралася тепло. Зверху на вовняну кацавейку накинула половинку тертого-перетертого, давно вицвілого ліжника (М. Матіос).
2. заст. Чоловічий короткополий каптан (перев. на ваті чи хутрі).
Дебогорій і Давиденко почали виймати з привезених міхів речі – чумарки, штани, кацавейки, смушеві шапки, пояси, чоботи (Ю. Хорунжий).
3. розм. Коротка, перев. поношена, куртка (для роботи, для дому і т. ін.).
Вони були одягнуті в що трапилось: у полатані та пропалені фуфайки, у витерті й потріпані шинелі та бушлати, в заяложені кацавейки (П. Запаренко).
katsaveika f (chaqueta para mujer del traje nacional ruso enguatada o forrada de piel)
-и, ж., заст.
Вид жіночої спідниці на ваті, хутрі або на підкладці.
ж. разг.
caraco m