Значение слова "ДІАЛЕКТ" найдено в 26 источниках

ДІАЛЕКТ

найдено в "Українській літературній енциклопедії"

діале́кт

• діалект

(грец. διάλεκτος — розмова, говір)

- різновид мови, що характеризується відносною єдністю його особливостей і вживається як засіб спілкування на обмеженій території (тер. Д.) або в певних соціальних чи профес. колективах (соціальний Д.). Тер. Д. здебільшого ототожнюють з говором, а іноді вважають ширшим за нього. Територіальним Д. властиві, поряд з рисами, спільними для всіх (чи більшості) Д. і літературної мови, специфічні фонетичні, акцентуаційні, граматичні й лексичні особливості, якими вони протиставляються ін. Д. і літ. мові. Соціальні Д. грам. будовою і фонетичною системою не відрізняються від загальнонар. мови; специфічними в них є лише деякі тематичні шари лексики й фразеології. Тер. Д. — явище історичне. В них зберігаються сліди попередніх мовних формувань, окремі з яких сягають ще часів родоплемінного й феод. ладу. Хронологічно Д. передують літ. мові. В основу нової укр. літ. мови ліг середньонаддніпрянський Д. Останнім часом відбувається інтенсивний процес витіснення Д. укр. літ. мовою (класифікацію укр. тер. Д. див. у ст. Говір). У мові худож. л-ри особливості територіальних і соціальних Д. використовуються з різним функціонально-стильовим призначенням, зокрема для типізації мови персонажів. Стилістичне використання особливостей тер. Д., передусім лексики, характерне для І. Франка, Ю. Федьковича, Марка Черемшини, О. Кобилянської, М. Коцюбинського, В. Стефаника, Панаса Мирного, A. Головка, М. Стельмаха, О. Гончара, І. Вільде та ін., соціальних Д. — для творів І. Нечуя-Левицького, І. Карпенка-Карого, І. Микитенка та ін. Див. також Діалектизми, Жаргонізми.

Літ.: Курс історії української літературної мови, т. 1. К., 1958; Кобилянський Б. В. Діалект і літературна мова. К., 1960; Українська літературна мова в її взаємодії з територіальними діалектами. К., 1977; Франко І. Літературна мова і діалект. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 37. К., 1982; Атлас української мови, т. 1 — 2. К., 1984 — 88; Матвіяс І. Г. Взаємодія діалектної лексики з лексикою української літературної мови. "Мовознавство", 1985, № 2; Півторак Г. П. Діалектна диференціація української мови у світлі етноі глотогенезу східних слов'ян. "Мовознавство", 1988, № 2.

А. М. Залеський.


найдено в "Словнику синонімів української мови"

ДІАЛЕ́КТ (місцевий різновид загальнонародної мови); НАРІ́ЧЧЯ (сукупність таких різновидів на більшій території); ГОВІ́РКА, ГО́ВІР, БАЛА́ЧКА розм., заст. (на невеликій території). Їм не треба було перекладача, бо словацька мова, як відомо, дуже споріднена з співучим подільським Хоминим діалектом (О. Гончар); Українська мова має три наріччя: північне, або поліське, і два південних -- південно-східне і південно-західне (з журналу); В пам'яті постають особливості місцевої говірки (Є. Гуцало); Дослідник мріє на основі вивчення написів Софії та інших пам'яток Києва відтворити риси невідомого нам київського говору XI-XII століття (з журналу); (Гнат:) Знайомий голос і балачка чисто запорозька. Хто ти? (І. Карпенко-Карий).

ДІАЛЕ́КТНИЙ, ОБЛАСНИ́Й, ГОВІРКО́ВИЙ. Перекладати треба на свою мову, причому не діалектну, а загальнолітературну (М. Рильський); Обласні слова; Говірковий лексичний матеріал. — Пор. діале́кт.


найдено в "Літературному слововживанні"

ДІАЛЕКТ – ГОВІР – НАРІЧЧЯ – ГОВІРКА

Діалект, -у, лінгв. Місцевий різновид загальнонародної мови, об’єднання близьких за структурою говірок.

Говір, говору. 1. Те саме, що діалект. 2. Звуки розмови, розмова; гомін. Жду – не діждусь я з панею цього дня. Тільки й говору було – коли б поїхать (Д.Мороз); Після обідні піднімається радісний шум і говір (О.Воропай); Всюди гамір, всюди говір, повно скрізь народу (С.Руданський).

Наріччя, р. мн. -іч. Сукупність таких різновидів (діалектів, говорів) на більшій території.

Говірка. Такий різновид, поширений на невеликій території (в одному якомусь селі чи кількох селах).


найдено в "Універсальному словнику-енциклопедії"

Різновид певної мови, засіб спілкування осіб, пов'язаних тісною територіальною, професійною або соціальною спільністю; у вужчому розумінні — регіональний різновид мови, який відрізняється від ін. д. певної країни сукупністю мовних рис (головним чином фонетичних та лексичних).


найдено в "УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії)"
різновид певної мови, засіб спілкування осіб, пов'язаних тісною територіальною, професійною або соціальною спільністю; у вужчому розумінні - регіональний різновид мови, який відрізняється від ін. д. певної країни сукупністю мовних рис (головним чином фонетичних та лексичних).
найдено в "Орфоепічному словнику української мови"

діале́кт

[д'іалект]

-та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў


найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-у, ч.

Місцевий різновид мови; говірка (у 1 знач.).



найдено в "Українсько-англійському словнику"

лінгв.

dialect

територіальний (місцевий) діалект — vernacular


найдено в "Українсько-польському словнику"

[dialekt]

ч.

dialekt


найдено в "Словнику іншомовних слів"
діалект; ч. (гр., розмова, говір, наріччя) місцевий різновид мови, говірка.
найдено в "Словнику іншомовних слів Мельничука"
діале́кт (від грец. διάλεκτος – розмова, говір, наріччя) місцева говірка.
найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "
-у, ч. Місцевий різновид мови; говірка (у 1 знач. ).

найдено в "Українсько-китайському словнику"

【阳】 方言, 土语


найдено в "Словнику синонімів Вусика"

див. мова


найдено в "Орфоэпическом словаре украинского языка"
{діале́кт} -та, м. (на) -ті, мн. -тие, -тіў.
найдено в "Орфографічному словнику української мови"
діале́кт іменник чоловічого роду
найдено в "Українсько-російському словнику"
лингв. диалект
T: 43