СО́ДУХИ

СО́ДУХИ, ів, мн. (одн. со́духа, и, ж.), розм., заст. Кінець, загибель. [Бекер:] Де він, той катюга? .. [Віттінг:] Ось нехай тільки вловимо, буде йому со́духа (Л. Укр., IV, 1954, 244). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 437.