БОРОДА́НЬ розм. (бородатий чоловік), БОРОДА́Ч розм., БОРОДА́ТИЙ розм., БОРОДА́Й розм. рідко; БОРОДА́ розм. (звичайно в звертанні). З Максимом Рильським бесідує Петро Вершигора — кінематографіст, партизан, письменник — чудесний бородань з молодими хитрими очима (Ю. Мартич); Молодь танцювала.. А згодом уже хтось і з вусачів та бородачів з силою вдаряв шапкою і ставав у коло (Ю. Збанацький); — От побачите! Накликала я і вусатих, і бородатих, і сивоволосих, і лисих, як облизаний макогін! — говорила і разом реготалась Христина (І. Нечуй-Левицький); На роботу він (купець) приймав тільки старовірів, яким був сам. Це були один в один бородаї в личаках і яскравих сорочках (Ю. Смолич); — Ей, борода, у тебе мій диск? (О. Гончар).
БОРОДА́НЬ, я́, ч., розм.
Бородата людина.
– Зроду-віку не оддам своєї Насті за духовного, за якогось патлача та бороданя (І. Нечуй-Левицький);
Не впізнав би дядько Федір у цьому бороданеві свого небожа (А. Головко);
– Я староста, – сказав голий бородань. – Я вас зараз улаштую (І. Багряний).
-я, ч., розм.
Бородата людина.
[borodan']
ч.
brodacz
розм.
bearded man
Бородай, бородач