САМООХОРО́НА

САМООХОРО́НА, и, ж. Те саме, що самооборо́на. В душі [панича] все завмерло, крім одного, чисто звірячого інстинкту самоохорони (Фр., VII, 1951, 180); Загін самоохорони вже складався з шістдесятьох піших і кінних стрільців (Юхвід, Юля, 1959, 220); [Басов:] Казав я йому: беріть козаків на постій, організовуйте самоохорону, він відмовився (Корн., І, 1955, 152). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 41.