СМАГЛЯ́ВИЙ (про шкіру людини, саму людину — темніший від звичайного), СМА́ГЛИЙ, СМУГЛЯ́ВИЙ, СМУ́ГЛИЙ, ЧОРНЯ́ВИЙ, ЖУКУВА́ТИЙ підсил. розм., ЧОРНОМА́ЗИЙ підсил. розм.; СМАГЛОЛИ́ЦИЙ, СМАГЛОВИ́ДИЙ, СМАГЛОЧО́ЛИЙ поет., СМАГЛЯВОЛИ́ЦИЙ, СМАГЛЯВОВИ́ДИЙ, СМАГЛЯВОЧО́ЛИЙ поет., СМАГЛЯВОЩО́КИЙ (із смаглявим обличчям). Тамара познайомилася з сусідкою-полькою і з смаглявою сербіянкою Зарою (А. Хижняк); Очі в Єремії блищали, смугляві щоки почервоніли (І. Нечуй-Левицький); Смугле лице його незалежне, дихає завзяттям і нахабством (Григорій Тютюнник); На порозі з'явилася огрядна постать чорного, жукуватого пана в формі судовця (М. Стельмах); — Шубу одягай! Замерзнеш у степу, — гукнув їй якийсь літній, чорномазий, як циган, козак (З. Тулуб); Стогне смаглолиций боєць з рукою на перев'язі (Григорій Тютюнник); До зброї узялись діди, батьки, сини, І внуки підвелись, міцні, смаглявочолі (А. Малишко).
-а, -е, рідко.
З темною шкірою обличчя; смаглявий.