ТЕ́РТКА

ТЕ́РТКА, и, ж. 1. Кухонний предмет — металева пластинка з густо пробитими дрібними отворами, об гострі краї яких труть що-небудь. Це вона тре хрін на тертці (Ю. Янов., IV, 1959, 135); Домна Кирилівна начистила картоплі і взялася за тертку: вирішила з Христею картопляників на салі напекти (Грим., Незакінч. роман, 1962, 62). 2. Укритий сіркою вузький бік сірникової коробки, об який труть сірником. Всю коробочку брати не можна. Татко одразу ж почне її шукати — він часто курить, Треба взяти кілька сірників і відламати невеличкий шматочок тертки… (Ткач, Гриць.., 1955, 15). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 99.