ДОНО́СИТИ що (перев. про вітер — робити щось чутним, відчутним), НЕСТИ́, НАНО́СИТИ, ПРИНО́СИТИ, ВІ́ЯТИ чим, НАВІВА́ТИ (НАВІ́ЮВАТИ). — Док.: донести́, нанести́, принести́, пові́яти, наві́яти. Був вітер весняний, рвучкий, він доносив часом запахи озимини, іржання коней, кування зозулі (Ю. Яновський); Десь із левади вітер несе дівочий спів (А. Головко); (Марта:) Прислухатимусь до буйного вітру — чи не нанесе твого голосочку? (М. Кропивницький); — Сироко приносить до мене з Африки спеку і аромати Єгипту (М. Коцюбинський); Павло примружує запалені очі, щоб не бачити.. безмежної пустелі моря, яка віє на нього холодом і смертю (В. Кучер); Вітер прозорий мене вогким торкає крилом.. І навіва з островів дух невідомих рослин (М. Рильський). — Пор. 2. принести́.
НАРОДИ́ТИ кого (про жінку або самицю тварини — дати життя дитині чи дітям або маляті чи малятам), РОДИ́ТИ, УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), ПОРОДИ́ТИ рідше, ЗРОДИ́ТИ рідше, СПОРОДИ́ТИ розм., ЗНАЙТИ́ (НАЙТИ́) розм., РОЗСИ́ПАТИСЯ ким, розм.; СПОВИ́ТИ поет., ПОЯВИ́ТИ заст. (про жінку); ВИ́ВЕСТИ (про тварину); ПРИВЕСТИ́, ПРИНЕСТИ́, ВИ́ПЛОДИТИ, СПЛОДИ́ТИ рідше (щодо тварини — стилістично нейтральне, щодо жінки — розм. або зневажл.); НАПЛОДИ́ТИ, РОЗПЛОДИ́ТИ, НАВОДИ́ТИ, НАМНО́ЖИТИ рідше (щодо тварини — розм., щодо жінки — розм. або зневажл.: народити яку-небудь, звичайно велику, кількість дітей або малят); НАЛУПИ́ТИ вульг. (дітей). — Недок.: наро́джувати, роди́ти, виво́дити, приво́дити, прино́сити, випло́джувати, плоди́ти, розпло́джувати, намно́жувати. Вона прагне бачити дітей, що їх народила і виплекала (Л. Смілянський); Хижая вовчиця у своїм гнізді смердючім родить хижих вовченят (І. Франко); Моя мати вродила мене сиротою (Ю. Яновський); Породила Мотря за три роки трьох синів (Панас Мирний); Мати спородила його серед мовчазних снігів (П. Загребельний); Сова кричить... "Се якась дівка знайде дитину" (Ганна Барвінок); Ми молили собі у Господа хлопчика, а молодиця розсипалась дівчинкою! (О. Стороженко); Сповила убога мати сина В Моринцях на нашій Україні (М. Рильський); Бог дасть появити дитину, — готові няньки (Ганна Барвінок); — Що нам Бог дає за рік? Га? Корова, сама знаєш, щороку приводить теля, конячка — дає лоша, вівця — окочується ягнятком (М. Стельмах); Вона мало не щороку приносила йому то сина, то дочку... (С. Чорнобривець); (Відьма (приспівує):) Стоїть кутя на покуті, А в запічку діти. Наплодила, наводила, Та нема де діти (Т. Шевченко); — Ні до чого вам діла нема. ..Хай матерів ґвалтують поганці, а сестер та наречених продають у гареми розплоджувати татарчат (З. Тулуб); — Прожили ви не менший за мій вік, а помрете, й сліду по вас не зостанеться. Налупили дітей, та що з того? (Л. Яновська).
ПОВІДОМЛЯ́ТИ кого, рідше кому (доводити до чийогось відома), СПОВІЩА́ТИ, ДАВА́ТИ ЗНА́ТИ кому, ВІСТУВА́ТИ кому, ПОВІСТУВА́ТИ кому, ПОВІДА́ТИ (ПОВІ́ДУВАТИ) кому, ЗВІЩА́ТИ розм., ЯСИ́ТИ заст., ДОВО́ДИТИ кому, діал., ОСВІ́ДЧУВАТИ кому, діал., ОСВІДЧА́ТИ кому, діал.; ІНФОРМУВА́ТИ, ПОДАВА́ТИ кому, ОЗНАЙМЛЯ́ТИ розм., ОЗНАЙМУВА́ТИ розм. (конкретизуючи певні дані); ПРИНО́СИТИ що (перев. про засоби зв'язку, пресу); ОГОЛО́ШУВАТИ кому, ПРОГОЛО́ШУВАТИ кому, ОПОВІЩА́ТИ, РОЗГОЛО́ШУВАТИ серед кого, ПРОВІЩА́ТИ (ПРОВІ́ЩУВАТИ) кому, БЛАГОВІСТИ́ТИ кому, розм., АНОНСУВА́ТИ кому, книжн., ВОЗВІЩА́ТИ кому, заст. (поширювати серед багатьох людей); ПЕРЕКА́ЗУВАТИ кому, ПЕРЕДАВА́ТИ кому (перев. за чиїмось дорученням); ДОПОВІДА́ТИ, ДОКЛАДА́ТИ, РАПОРТУВА́ТИ, ДОНО́СИТИ, МЕЛЬДУВА́ТИ діал. (кому — перев. офіційно); ДІЛИ́ТИСЯ, ПОДІЛЯ́ТИСЯ (з ким — взаємно, між собою, часто — секретно). — Док.: повідо́мити, завідо́мити діал. звідо́мити рідко сповісти́ти, да́ти зна́ти, повісти́ти, пові́дати (пові́сти), звісти́ти, довести́, осві́дчити, поінформува́ти, проінформува́ти, пода́ти, ознайми́ти, принести́, оголоси́ти, проголоси́ти, оповісти́ти, розголоси́ти, провісти́ти, провіщува́ти рідко возвісти́ти, переказа́ти, переда́ти, доповісти́, докла́сти, відрапортува́ти, донести́, замельдува́ти, поділи́тися. Листоноша приніс телеграму, в якій її викликали до Києва в клініку відомого професора і повідомляли, що супроводжувати її буде спеціальний медпрацівник (Д. Ткач); Один перед одним гукали робітники, сповіщаючи про нові пропажі (М. Трублаїні); Сподіваюсь, дасте мені знати, коли будете в Києві (Леся Українка); Пастух Сава взивав до зборів: — Я давно вістував, що то за голова в нас... (К. Гордієнко); Низенький бадіка підійшов до директора і, кладучи зібрані гроші на стіл, повістував, що вони ті гроші найшли у суді на підлозі (Марко Черемшина); Та що Вам повідати про те, що Ви сами, добродію, гаразд побачите (Панас Мирний); Граючи, він низько схиляв голову до баяна, наче той повідував йому щось інтимне (О. Гуреїв); Які тривожні, які страшні, пекельні хвилі перебував Максим за той час, поки боярин пішов звіщати Бурунду про його намір! (І. Франко); Брате мій рідний! уже хоч бий, тілько панові батьку не яси! (Словник Б. Грінченка); — Щось непевно... Чи не довести сього Катрі? — Та що ж ми їй доводити маємо, коли не знаєм самі гаразд (Марко Вовчок); Тут, у клініці, його інформують про громадське життя швидше й повніше, ніж де (Л. Смілянський); Пес оповідає Вовкові, що чувати в селі, а Вовк Псові подає лісові новини (І. Франко); Ознаймляла (Палагна) нарешті, що готові усі дванадцять страв (М. Коцюбинський); Дійшла до нас, до гетьмана, відомість, іж у Полтаві скоївся той гріх... Натомість ми цим писанням ознаймуєм всіх (Л. Костенко); Недобрі вісті приносили газети з Далекого Сходу, з війни (А. Головко); — Що ж це таке? Оголошували, що кілька сот робітників треба, а взяли кількох... (І. Цюпа); Болгарські єпископи проголошують болгарську церкву незалежною від Константинопольського патріарха й обирають свого болгарського патріарха (С. Скляренко); На тих могилах колись в старину стояла козача охорона і від одної могили до другої оповіщала людей, що, мовляв, швед переправився через Дніпро (збірник "Легенди та перекази"); Колись усе по-іншому було, як ми заміж ішли. Колись у церкві розголошували, старостів засилали (В. Кучер); По всіх церквах провіщали про нього (братство), як про порятунок душі від геєни огненної та від підступів нечистого в лукавому образі ксьондзів (З. Тулуб); Провіщуючи зародження періодичної преси в Україні, видавці перших альманахів вибирали для них символічні назви — "Утренняя звезда", "Молодик", "Ластівка" (з наукової літератури); — Благо вам! — Сказав апостол утомлений і оргію благословив. І тихим, добрим, кротким словом Благовістив їм слово нове, Любов, і правду, і добро (Т. Шевченко); Як ви світом гарно управляли, В вас законом радощі були. Ви блаженство людям возвіщали, Любі мрії матері землі (П. Куліш); Переказує піп через людей до Івана, щоби йшов дожинати (Лесь Мартович); — Я передам вашому дільничному лікареві, щоб він до вас зайшов (А. Дімаров); Доповідати мені траплялося не так часто: це була перша доповідь у моєму житті (Ю. Смолич); (Залізничник:) Я ж вам докладаю, — цей вагон потрапив випадково на обмінний пункт (І. Кочерга); Солдати чітко рапортували йому, повертаючись з вартування (І. Ле); Десь у тумані на околицях працювала розвідка. Вона час від часу доносила, що ворога близько нема (О. Десняк); Одні (опришки) смажили на патиках овече м'ясо, інші варили в казанках кулешу, розмовляли про недавні походи, ділились новинами (В. Гжицький); Спогадами своїми Микита не любив поділятися ні з ким (Л. Яновська). — Пор. ознайо́млювати.
ПРИНЕСТИ́ (несучи когось, щось, доставити куди-небудь), ЗАНЕСТИ́, НАДНЕСТИ́ розм.; ПРИТЯГТИ́ (ПРИТЯГНУ́ТИ), ПРИПЕ́РТИ розм., ПРИТИ́РИТИ розм., ПРИТАРАБА́НИТИ розм., ПРИТАСКА́ТИ розм., ПРИПУ́ДИТИ (важке, з трудом) діал. — Недок.: прино́сити, приноша́ти заст. зано́сити, надно́сити, притяга́ти (притя́гувати), прита́скувати. Принесли якийсь пакет, запечатаний сургучем (І. Багряний); (Перелесник:) Будь моя кохана! Звечора і зрана самоцвітні шати буду приношати (Леся Українка); — Дам вам тепер муки, візьміть із собою, а все, що злагоджу, наднесу завтра до вас сама! (О. Кобилянська); Хтось побіг в суміжну юрту, де кипів самовар, і не піалу чаю, а весь самовар притяг до хворого (З. Тулуб); В їхніх торбах знайшлося навіть кілька цукрових буряків, які вони, приперши із самих Криничок, збиралися тепер пекти собі на вечерю (О. Гончар); За тиждень рейдування по окрузі Кирило встиг звершити чимало славних справ — щонайперше притарабанив хуру продуктів для словаків (І. Головченко і О. Мусієнко); Мій лицар метнувся скоро, Притаскав оті якорі Чи страшеннії гаки (І. Манжура); Припудив такий мішок вівса, що, здається, треба добрих двох (Словник Б. Грінченка).
ПРИНЕСТИ́ (про вітер, течію), ПРИВІЯТИ, ПРИГНА́ТИ, НАДНЕСТИ́ розм., ПРИБИ́ТИ розм. — Недок.: прино́сити, приганя́ти, приго́нити розм. надно́сити, прибива́ти. Налетів дужий порив вітру,.. приніс звідкілясь клубок густої пилюки (Ю. Збанацький); Сонце загорнулося в хмари, з степу дихнув поривисто гарячий вітер, пригнав цілі сувої рудої пилюки (Ю. Збанацький); Вітер-чорноморець пригонив хмари, що звисали над землею і дрібними дощами засівали Подніпров'я (С. Чорнобривець); Вітер надніс урваний крик, але зараз же розірвав на тисячу частин, завив зловісно і помчався в безвість (Мирослав Ірчан); Знов зупиниться (потік), стане криничкою, оглянеться, очиститься, кожну трісочку приб'є до належного місця (Г. Хоткевич). — Пор. 2. доно́сити.
СПРИЧИНЯ́ТИ що (бути причиною появи чого-небудь), СПРИЧИ́НЮВАТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, ВИКЛИКА́ТИ, ЗУМО́ВЛЮВАТИ, ДАВА́ТИ, ПРИНО́СИТИ, НЕСТИ, СІ́ЯТИ, ПРИВО́ДИТИ до чого (доводити до яких-небудь наслідків); ПРИЗВО́ДИТИ до чого, ЗАПОДІ́ЮВАТИ що, ЗАВДАВА́ТИ чого, рідше що (про неприємність, шкоду тощо); ПОСИЛА́ТИ розм., ДАРУВА́ТИ розм. (перев. із сл. Бог, доля і т. ін. — наділяти чим-небудь). — Док.: спричини́ти, породи́ти, ви́кликати, зумо́вити, да́ти, принести́, посі́яти, привести́, призвести́, заподі́яти, завда́ти, посла́ти, подарува́ти. Він дивився на неї добрими чистими очима і прохав у неї пробачення, що своєю присутністю спричиняє клопіт (Григорій Тютюнник); Чиєсь горе ставало і його горем, породжувало обурення і гнів (М. Стельмах); Вся мудрість людини — в праці. З нею почуваєш, що живеш недаремно в світі, дає вона певність тобі й шану людську, приносить навіть у самотності радість (О. Гончар); О весно, весно! Час любові! Який несеш ти мені сум, І томне хвилювання крові, І хвилювання томних дум! (переклад М. Рильського); Рана загоювалась, але виснаження і застуда на фронті призвели до захворювання на туберкульоз (С. Скляренко); Мікотичні отруєння сільськогосподарських тварин щороку заподіюють чималу шкоду (з журналу); Ні сили віщої не дарувала доля, Ні слави славної мені не прирекла (М. Рильський). — Пор. зумо́влювати, 1. викликати.