ШПАРОЧКА

ШПА́РОЧКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до шпа́рка.

Добуває віла запоясник, мур довбає, твердий камінь креше, пробиває шпарочку вузеньку, подає до побратима голос (Леся Українка);

У шпарочку паркана видно тоді було: в дворі машини всякі, сад, підстрижені дерева (А. Головко);

Під склом у великій рамці – фотографії. Хтось їх туди вставляв ще давно, мабуть: всі шпарочки між рамкою і склом пилом забиті (П. Дорошко).

див. шпарка; щілина