МУРАВЛИ́ЩЕ, а, с., розм.
Те саме, що мура́шник.
А з-за високого муравлища слідили усі рухи неситого [вовка] дві чорні точки: очі лисиці (Юліан Опільський);
З випеченими на обличчі рум'янцями протискується [Палащук] крізь людське муравлище, тужливо шукаючи сріблоносного кашкета (Я. Галан).
МУРА́ШНИК (надземна частина житла мурашок), МУРАВЛИ́СЬКО розм., МУРАВЛИ́ЩЕ розм., КОМА́ШНИ́К розм., МУРАВЛИ́ННЯ діал. Якось тихого вечора Улянка побачила безліч великих бабок, які низько снували над мурашником (О. Донченко); На Благовіщення ще вона закопала у муравлисько сіль, булку і намисто, і нині треба було все те звідти дістати (М. Коцюбинський); На галявині попід дубами безліч слуг, аж кишить, мов комашня в комашнику, як його хтось розгорне та зрунтує купу (І. Нечуй-Левицький).
-а, с., розм.
Те саме, що мурашник.
муравлище (209)—мурашник; [MО,VI]