ТЛІ́ЛИЙ, а, е.
Який зітлів.
І дихання, хода її [весни] в ці дні відчуваються всюди: в сизому тумані над рікою, в прозолоті світань, в пахощах повітря, що має особливий присмак тлілого листя і налитих соком бруньок (Я. Гримайло).
-а, -е.