ПОНЕВО́ЛЮВАТИ

ПОНЕВО́ЛЮВАТИ, юю,юєш, недок., ПОНЕВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. 1. Позбавляти волі, незалежності, підкоряти своїй владі. Англія століттями поневолювала Ірландію.. (Ленін, 24, 1972, 348); Не вперше бачило [місто] під своїми стінами ворожі навали, що йшли грабувати, поневолювати і спустошувати російську землю (Кочура, Зол. грамота, 1960, 134); Вона [боротьба] не припинялась і тоді, коли польська шляхта на чолі з Пілсудським поневолила всі землі Західної України (Цюпа, Назустріч.., 1958, 32); // Ставити кого-небудь у залежність, створювати необхідність діяти певним чином (про що-небудь). Мануфактурний поділ праці приводить до того, що духовні потенції матеріального процесу виробництва протистоять робітникам як чужа власність і сила, що поневолює їх (Маркс, Капітал, т. І, кн.І,1952, 363). 2. тільки док., заст. Змусити кого-небудь чинити щось проти своєї волі. Поневолила дочку заміж (Сл. Гр.). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 157.