ПАСТУ́Х (той, хто пасе стадо, череду тощо), ПА́СТИР заст.; ТАБУ́ННИК, ГУРТІВНИ́К, СТА́ДНИК заст., СТАДА́Р діал. (той, хто пасе табун коней, верблюдів тощо); ЧЕРЕДНИ́К (перев. великої рогатої худоби); ЧАБА́Н, ВІВЧА́Р, ВАТА́ЖНИК заст., ГАЙДА́Р діал., ГАЙДА́Й діал., ЛИЧМА́Н діал. (овець); ВА́ТАГ (старший чабан); ОТА́РНИК (овець і кіз); КОЗІ́Й, КОЗА́Р діал. (кіз); СВИНА́Р, СВИНОПА́С (свиней); ГУСІ́Й, ГУСЯ́ТНИК (гусей); ВОЛОПА́С, ВОЛОВИ́К, ВОЛЯ́Р (волів). Добрий пастух не покине своє стадо (прислів'я); Ані білий гусак, ані грива гуска не забули ще свого колишнього доброго пастиря (І. Франко); Похмуро супилися чабани й табунники, для яких кочування було найважчою і найвідповідальнішою роботою (З. Тулуб); — Хіба ви самі платите гуртівникам акуратно? (П. Козланюк); Вже панський стадник Опанас, Покинувши товар, що пас, з кишені витягнув сопілку (Є. Гребінка); Тут стояв уже старший вівчар, ..стадар до коней (В. Гжицький); Чередники хльоскали батогами, підганяючи останніх у череді корів (С. Васильченко); Чабани розшукували в степах свої розметені бурею отари (О. Гончар); Ой, по горі, по горі Гонять вівці вівчарі (І. Нехода); Уже з села ватажники ватагу гнали (Т. Шевченко); — Я ж думала, що дуб зелененький, Аж то стоїть козак молоденький. Ой, гайдарю, виведи із гаю (П. Чубинський); Як череді без личмана, так козакам без гетьмана (прислів'я); Ватаг трембітав, що вже худобу пора гонити пастися (А. Турчинська); Козар сміється очима до своїх кіз (М. Коцюбинський); У хорошого свинаря і свинка як картинка (прислів'я); Ще й від землі тебе не видно, а вже ти свинопас, уже ти в неволі, уже ти в когось попихач! (О. Гончар); — У шість років я вже став гусієм: пішов чужі гуси пасти (М. Стельмах); Гусятник-хлопець заганяв Од берега Гусей додому (Л. Глібов); І тільки волопас там сходить на чолі Важкої череди в години водопою (М. Зеров); — Я піду оджену волів до воловика (Л. Яновська); На засіданні були і волярі, і пташниці, і конюхи (Григорій Тютюнник).
ГАЙДА́Й, я́, ч., діал.
Те саме, що гайда́р 1; погонич (у 2 знач.).
Багато хто співав про дівчиноньку, яка приблудила до зеленого дуба й хотіла там ночувати, аж і знайшовся на її щастя молоденький гайдай... (Ю. Яновський);
– Тутешні хазяїни, Панчук та Кіт, наймають гайдаїв. – А хто це такі гайдаї? – знову запитав я. – Ти й цього не знаєш? Погоничі волів (Ю. Мушкетик);
* Образно. Не знав [Тарас] чому, найдужче йому було шкода нічного неба його Кирилівки, отари зір на ньому й гайдая-місяця (Василь Шевчук).
-я, ч., діал.
Те саме, що гайдар.