ПРОВОКАЦІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Прикм. до провока́ція 1.
Сахно зрозуміла всю провокаційну поведінку Гальванеску та всі його вчинки, яких не могла досі збагнути (Ю. Смолич);
Вбивство парламентерів було провокаційним викликом (О. Гончар);
// Прикм. до провока́тор 1.
– Ся твоя найновіша теорія, ті комітети розпуки, се навертання на нелегальну дорогу – все те виглядає око в око як робота платних провокаційних агентів (І. Франко).
2. мед., с. г. Прикм. до провока́ція 2, 3.
При сильному зараженні поля [вовчком] можна застосовувати провокаційні посіви соняшника на силос (з наук. літ.).
-а, -е.
1) Прикм. до провокація 1). || Прикм. до провокатор 1).
2) мед., с. г. Прикм. до провокація 2),
3)
••
Провокаційні проби — специфічна діагностика алергічних захворювань, що ґрунтується на введенні алергену в "шоковий" орган.
провокаці́йний
[провокац’ійнией]
м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
[prowokacyjnyj]
прикм.
prowokacyjny
【形】 挑衅的; 挑拨的, 刺激的
Провокаці́йний, -на, -не
Provocative, provoking