СУ́ЧКА, и, ж.
1. Те саме, що су́ка 1.
Знайомого він пана внучок, Добродій песиків і сучок І лошаків мінять охоч (І. Котляревський);
– Пхнула я дійницею двері у хлівок, аж звідти як не вискочить біла сучка, та мені між ноги... (М. Коцюбинський);
* У порівн. Терниця гавкала під її руками, як сучка, дрібно та голосно (І. Нечуй-Левицький).
2. перен., вульг. Уживається як лайливе слово, перев. щодо жінки.
– Я тебе, сучко, роздеру! Я тебе розметаю! Шматочка живого не зоставлю! У кого се ти вдалась така неслухняна? (Панас Мирний);
Вони з усією селянською простотою обізвали її сучкою, згадали її полюбовників, і вона з ганьбою побігла від людей (М. Стельмах).
СОБА́КА, ПЕС, ЦУ́ЦИК розм., ГАВКУ́Н розм., ПСИ́НА розм., БРОВКО́ розм., РЯБКО розм., БАРБО́С розм. (дворовий непородистий); ЦЮЦЬКО́ розм., ЦЮ́ЦЯ дит.; ША́ВКА (невеликий кімнатний або дворовий собака); СУ́КА, СУ́ЧКА (самиця). Чуючи такий ґвалт, собаки то брехали, а то вже стали вити (Г. Квітка-Основ'яненко); Пес мій до ніг тулиться, лащиться (Ю. Яновський); Голодний, як цуцик (прислів'я); Молодий цуцик ховається під ворота, побачивши старого сусідського бровка (П. Куліш); І знову дрімає (Денис), як лінивий рябко на прив'язі (Григорій Тютюнник).
Rzeczownik
сучка f
suczka f
сучок m
sęczek f
sęk m
-и, ж.
1) Те саме, що сука 1).
2) перен., вульг. Уживається як лайливе слово, перев. щодо жінки.
[suczka]
ж.
suczka
див. повія
Су́чка, -чки, -чці; су́чки, -чок
Tæve, hunhund
Tik, hynda
Tispe
Bitch