ЖА́ЛІСЛИВО

ЖА́ЛІСЛИВО. Присл. до жа́лісливий, — Як ти себе почуваєш? — жалісливо питаю я в неї (Мирний, IV, 1955, 347); Вони [пташки] перегукуються, збираючись у далекі краї, та пищать жалісливо, бо їм сумно покидати рідні місця (Коп., Сон. ранок, 1951, 115). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 504.