ЧЕ́ПЧИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до чепе́ць.
Покине плести стара й нудиться. Убрала її панночка у чепчик з стрічками рябенькими та й посадовила на кріслечку серед кімнати (Марко Вовчок);
// Біла шапочка в медпрацівників, працівників торгівлі, кулінарів, буфетниць і т. ін.
Буфетниці в білих чепчиках невтомно снували поміж рядами, пропонуючи морозиво (П. Автомонов);
// Дитяча шапочка, що має вигляд капора.
Під синім дашком, завинутий у пелюшки й маленьку ковдру, з вишитим чепчиком на лисій голівці, лежав син (В. Собко);
З-під мережевого чепчика на Хоблака зиркали до всього цікаві оченята маленької людини, що все бачила, відчувала і, певно, якось по-своєму аналізувала світ (В. Дрозд).
Rzeczownik
чепчик m
czepek m
czepeczek m
kapturek m
чепчик сущ.муж.неод. (1)
мн.вин.
И в воздух чепчики бросали!ГоУ 2.5.
-а, ч.
Зменш.-пестл. до чепець. || Біла шапочка у медичних працівників, працівників торгівлі, кулінарів, буфетниць і т. ін. || Дитяча шапочка, що має вигляд капора.
1) уменьш. cofia f
2) (детский) gorro de niño
моск. очипок
підкапок, див. чепець, наголовний
[czepczyk]
ч.
czepeczek
м.
bonnet m
2. väike kaaper
• čepec
• čepeček
2. kapturek;
Coif (див. ще чепець)