КРЕКТІ́ТИ, крекчу́, кре́кчеш, недок.
Те саме, що кректа́ти 1.
Всю ніч він [Олаф] кректів, вставав чогось, чи на картину дивитись, чи води пити, а зранку десь зник і не приходив аж до самого вечора (В. Винниченко);
Діди поволі піднімалися з колоди, кректіли, випростовуючи засиджені кості (І. Чендей).