ПОВНОГОЛОСО

ПОВНОГОЛО́СО.

Присл. до повноголо́сий.

Жива народна мова має кілька дуже простих способів до уникання збігу багатьох шелестівок, і через те слова єднаються плавко .. Мова бринить повноголосо й музикально (В. Самійленко);

Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокання копит – все резонувалось тут [у лісі] надзвичайно лунко, чисто, повноголосо (О. Гончар).