НЕЗМІЦНІ́ЛИЙ

НЕЗМІЦНІ́ЛИЙ, а, е. Який ще не зміцнів; слабкий. Проспівали в повітці молоді півні ще незміцнілими голосами (Сміл., Крила, 1954, 12); Оце дівчисько ще не взнало до ладу, що то воно за дівування, ще з подружками не наспівалося, не натішилось, а вже його відлучили.., назавжди відібрали найбільші радощі юного життя, поклали ще на слабенькі, незміцнілі плечі тягар, який мусиш нести аж до могили… (Збан., Сеспель, 1961, 404). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 320.