ПОО́ХАТИ

ПОО́ХАТИ і ПОО́ХКАТИ, аю, аєш, док., розм. Охати якийсь час. Софія Савелівна трішки поохала, намагалася гарячою праскою сушити свою сукню, але, зрештою, махнула рукою і вирішила переночувати на розкладушці в Зоринчиній кімнаті (Грим., Незакінч. роман, 1962, 77); — Може, радіо вам вимкнути? — запропонував Фросеньці провідник, коли вона, поохкавши, нарешті, вклалася (Гончар, Дорога.., 1953, 47). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 178.