ПРИСИПА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРИСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. приси́плять; док.
1. що. Покривати тонким шаром чого-небудь сипкого; посипати.
Збивав я пальці й рани пилом, гарячим пилом присипав (В. Сосюра);
// безос.
– Сорочки у дьоготь не вмасти, а коли трохи борошном присипле – то нічого, можна обтрусити (О. Донченко);
* Образно. І тоді, як старість присипала снігом його волосся на голові, вона не насмілилась доторкнуться до чорних великих вусів (І. Нечуй-Левицький);
// Прикидати, прикривати чим-небудь сипким.
Я закрив ляду, натягав на неї зверху всякого мотлоху і навіть присипав трохи жужелицею (Л. Смілянський);
// Придушувати, привалювати чим-небудь сипким унаслідок обвалу, осипання тощо.
Один із Мендлевих закопів залляла вода, а другий завалився і присипав трьох робітників (І. Франко).
2. Спадати на землю, час від часу посилюючись (про дощ, сніг).
Цілу ніч дощ прав [коней], ще й тепер присипає (Панас Мирний).
ПРИСИПА́ТИ² див. присипля́ти.
ПРИСИ́ПАТИ див. присипа́ти¹.
ПРИСИПЛЯ́ТИ (ПРИСИПА́ТИ рідше) (викликати сон у когось, примушувати спати когось), УСИПЛЯ́ТИ (ВСИПЛЯ́ТИ) розм.; УКОЛИ́СУВАТИ (ВКОЛИ́СУВАТИ), ПРИКОЛИ́СУВАТИ, ПРИКОЛИХУВАТИ (перев. колишучи). — Док.: приспа́ти, усипи́ти (всипи́ти), уколиса́ти (вколиса́ти), приколиса́ти, приколихати. — Не спиться? — Олена стала біля мене з відрами. — Нема кому приспати, Олено (Р. Андріяшик); (Столяренко:) Хвора пригнічена. У таких випадках треба створювати середовище, яке збуджувало б, а не усипляло її (С. Голованівський); Й досі вколисує рабиня Альме своїх маляток, лякаючи їх ім'ям Сагайдачного (З. Тулуб); Жінка в хустині схопила Орисю на руки й почала її заколисувати, як маленьку (О. Іваненко); — Це, мабуть, той, що по радіо Тоню вітав, — приколисуючи дитину, сказала Корнієва молодиця (О. Гончар). — Пор. заколи́сувати.
док. присипати
1) (додатково) to put; to pour some more
присипати ще борошна — to put some more flour
2) (посипати) to sprinkle (with), to powder (with), to dust (with)
див. присипати I.
Прыцерушыць