ЗАОКРУ́ГЛЕННЯ

ЗАОКРУ́ГЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. заокру́глити і стан за знач. заокру́глитися. Підвищенню стійкості різця й поліпшенню якості оброблюваної поверхні сприяє заокруглення його вершини (Різальні інстр., 1959, 26). 2. Округлена або вигнута частина чого-небудь; вигин. На заокругленні колії вона визирнула з будки й побачила всю валку (Донч., VI, 1957, 170); У великих білках Пігловського злякано ворушаться дрібні чоловічки і застрягають в нижньому, тупішому заокругленні очей (Стельмах, Хліб.., 1959, 96). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 235.