ВОЗИТИ

ВОЗИ́ТИ, вожу́, во́зиш, недок., кого, що.

1. Те саме, що везти́ 1, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках.

За те вони [пани] дрова возили, В болотах очерет косили, Носили в пекло на підпал (І. Котляревський);

Величезний, незграбний віз, що допiру возив борошно, зупинявся несподiвано перед парадним ходом (Б. Антоненко-Давидович);

Трамвай уже бігав по проспекту, але воду ще возили з Дніпра в діжках (В. Домонтович);

Шановний друже, я кожного дня вожу в таксі сотні людей (О. Бердник);

Однієї з весен справді почалася будова, дерево, камінь і метал возили до підніжжя спеціально збудованим і пущеним від колії через ліс залізничним відгалуженням (Ю. Андрухович).

2. Волочити, тягати що-небудь.

Любиш їздить – люби й саночки возить! (Номис);

Лаврін .. прив'язував до нитки заячий хвостик і возив його по долівці, забавляючись хижими стрибками кота (О. Донченко).

◇ (1) Вози́ти / повози́ти попа́ в ре́шеті, заст. – говорити неправду, брехати під час сповіді.

Надокучило мені каляться з нечистою силою... та до того ще й така думка: чи не доведеться мені за цю пекельну кумпанію [компанію] возить попа в решеті? (Марко Вовчок);

(2) Постоло́м добро́ во́зять (но́сять), заст., жарт. – уживається як традиційний вираз про благополучний, щасливий кінець казки.

Оце ж і вся [казка], – живуть, і хліб жують, і постолом добро возять (Сл. Гр.);

(3) Хоч во́зом вози́ чого – дуже багато.

Яблук у цьому році хоч возом вози (з газ.).

РУ́ХАТИ (змінювати положення кого-, чого-небудь внаслідок обертання, коливання, пересування тощо), ПЕРЕМІЩА́ТИ, ПЕРЕМІ́ЩУВАТИ, ВОРУШИ́ТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ВОЗИ́ТИ, ПОДАВА́ТИ, ДВИ́ГАТИ розм.; ЗРУ́ШУВАТИ, ЗДВИГА́ТИ, ЗДВИ́ГУВАТИ (з місця); СУ́НУТИ, ПЕРЕСУВА́ТИ, ПОСУВА́ТИ, СО́ВАТИ (змінювати положення чого-небудь, не відриваючи від поверхні землі тощо); КОТИ́ТИ, ПРОКО́ЧУВАТИ (про хвилі, хмари і т. ін.). — Док.: ру́шити, пору́хати, перемісти́ти, пору́шити, пода́ти, двигну́ти, зру́шити, здвигну́ти, пересу́нути, посу́нути, покоти́ти, прокоти́ти. Чую я: лісун кудлатий тут лежить.., все він рухає й колише у бору (М. Драй-Хмара); Не зневажу добрий рід свій, не стану костей нашого роду рушити (Ганна Барвінок); Війна з блискавичною швидкістю переміщає людей навколо себе (Л. Дмитерко); Підземні джерела тихо ворушать і викидають із дна чисті, перемиті піщинки (Григорій Тютюнник); Чорняві переливи тіней перебігали рядами по вершках дерев, коли вітер порушував їх широким подувом (Юліан Опільський); Не раз і не два опускав він її (вершу), подаючи човен все далі та далі по річці (Панас Мирний); (Мільванов:) Уявляю. Напевно, говорила, що я змінюю напрямок річок, двигаю гори й тому подібне (І. Кочерга); (Долорес:) Чи ти ж того не знаєш, як тяжко зрушити великий камінь? (Леся Українка); А потому зійшлись люди, Київ збудували та Самсона того й лева З місця не здвигали (С. Руданський); Бульдозери.. сунуть її (глину) нагору, на вали, нагортають цілі буртовища (О. Гончар); Чути було, як (за дверима в їдальні) пересувають столи (Ірина Вільде); Соломія дзенькнула ключем у замку й посунула скриню під стіну (І. Нечуй-Левицький); Часом і коло печі свої руки каляє, горшки соваючи (Панас Мирний); А у річці жовтим валом Повінь котить води (І. Франко).

ТЯГА́ТИ (пересувати щось довгий час або в різні боки, не відриваючи від поверхні), ВОЗИ́ТИ, ТАСКА́ТИ розм. — Що ж, Коню, ти? Попихач головатий... Диковина тим возом торохтіть; Велике діло борону тягати Або снопи возить! (Л. Глібов); Лаврін.. прив'язував до нитки заячий хвостик і возив його по долівці, забавляючись хижими стрибками кота (О. Донченко); Спав-спав (Нечипір), аж ось чує, що його сіпають і таскають то сюди, то туди (Г. Квітка-Основ'яненко).

тж. везти

(перевозити) to convey, to transport, to carry; (на автомобілі) to drive; (на возі) to cart

возити суходолом (морем) — to convey (to transport) by land (by sea)

вози́ти

[возити^е]

во^ужу, вози^еш; нак. вози, во^уз'іт'

[wozyty]

дієсл.

wozić

【未】

1) (不定向) 搬运, 运送, 运输

2) 拖着

Адабраць

браць

узяць

Вози́ти, вожу́, во́зиш, во́зять

Kjøre

Köra

Køre