КАНЦОНЕТА

канцонета; ж. (іт., пісня, пісенька) 1. літ. В давньоіталійській і французькій поезії форма ліричного вірша з кількох логічно закінчених за змістом й однаково ритмічно побудованих куплетів. 2. муз. З 15 ст. в Італії і Франції нескладна лірична пісенька, що наближалася до народної (багатоголосої, потім одноголосої); з 19 - 20 ст. в інструментальній музиці - "пісня без слів". Інша назва - канцона.

(іт. canzonetta - пісенька) - невелика вокальна сольна або багатоголосна канцона, яка виникла в Італії в процесі розвитку віланели, вплинувши на формування жанру арії. Інколи зустрічаються інструментальні та оркестрові К. (Б.Годар, Ц.Кюї, Я. Сібеліус, І.Стравинський, П.Чайковський та ін.).

-и, ж. , літ. , муз. Невелика канцона.

канцоне́та іменник жіночого роду

муз. канцонетта