ПОКУНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм.
Куняти якийсь час.
Понапували вівці .. Стирлували їх в холодку під вербами. Дід чабан і сам приліг покуняти (А. Головко);
Час пізній, ніч коротка, то треба ж хоч трохи покуняти (М. Чабанівський).
Дієприслівникова форма: покунявши
.. покуняти-яю, -яєш, док., розм.
Куняти якийсь час.