ПОВНОВЛАДНО

ПОВНОВЛА́ДНО, присл.

Маючи повну, необмежену владу.

Одна, лишень, думка панувала над ним [Орисиним мозком] повновладно, – це вспіти довести задумане діло до краю (М. Старицький);

Приборкавши крамолу удільних князів, Єлена правила повновладно (з навч. літ.).