ПЕРЕПОЛО́Х, у, ч.
1. Раптове замішання, тривожна метушня; переляк, викликаний таким замішанням.
Як схарапуджена отара, кинулися вони [піщани] врозтіч... хто куди!.. Такий переполох – генералові на руку ковінька (Панас Мирний);
Повсюди в багатих садибах панував переполох, поширювались неймовірні чутки, селяни ходили похмурі й озлоблені (П. Кочура);
Переполох нападав на нього завжди в ті хвилини, коли дзвонило вище начальство (Ю. Бедзик).
2. заст. Назва хвороби, викликаної переляком.
Найважче було встановити причину хвороби. Це не пристріт і не сояшниці, тут швидше вже переполох чи просто наврочено... (О. Донченко).
Зчиня́ти (виклика́ти, роби́ти) / зчини́ти (ви́кликати, зроби́ти) переполо́х див. зчиня́ти;
Нароби́ти переполо́ху див. наро́блювати;
(1) Переполо́х зчини́вся (учини́вся, ста́вся, поча́вся і т. ін.) – створилося замішання.
Гай, гай, як почули про ту нову конституцію Медведі, Вовки і всякі інші драпіжники! От варто було побачити, який переполох між ними вчинився (І. Франко);
На другий день у неділю рано стався на фабриці великий переполох (С. Ковалів);
Вартові розігнали місцевих жителів, пильнували арештантів, піднявши рушниці й тримаючи псів-вовчурів напоготові. І раптом зчинився переполох (І. Багряний).
○ (2) З переполо́ху, у знач. присл. – злякавшись чого-небудь, від страху, викликаного замішанням.
Підкралися [дівчата], щоб ізлякать; Коли подивляться, що вбитий, – З переполоху ну втікать! (Т. Шевченко).
◇ Вилива́ти (відлива́ти) / ви́лити (віділля́ти) переля́к (переполо́х, уро́ки і т. ін.) див. вилива́ти.