СПРАВЕДЛИ́ВІСТЬ

СПРАВЕДЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. 1. Властивість за знач. справедли́вий 1, 2. Його не могло не обходити, що Евеліна так кепсько думає про людей. Він мусив довести їй справедливість своїх поглядів (Рибак, Помилка.., 1956, 292); Комуністична пропаганда сильна своєю правдою. Вона розкриває історичну справедливість справи робітничого класу (Ком. Укр., 10, 1959, 9). 2. Правильне, об’єктивне, неупереджене ставлення до кого-, чого-небудь. Чуття справедливості до самого дна бунтується против того. Або звертай на іншу дорогу, або не жий [живи], — ось що воно каже (Фр., І, 1955, 341); Тут справедливість вимагає зазначити, що Євген тієї миті все ж знайшов у собі краплину мужності, щоб озирнутись (Донч., VI, 1957, 23); Прощався Варчук з Гуркалом на його квартирі, і два почуття гостро боролись у ньому: скаредність і справедливість (Стельмах, II, 1962, 219). ◊ Віддава́ти (відда́ти) справедли́вість див. віддава́ти; По [всій] справедли́вості — справедливо. — Часом бува зайде спор [спір], лайка; він їх усіх розсудить і по усій справедливості розбере (Кв.-Осн., II, 1956, 349); — Розділи [гостинці] по справедливості, Васильцю, — нагадав Петро (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 33); Комуністична партія Радянського Союзу виробила нову Програму, яку по справедливості називають Комуністичним Маніфестом сучасної епохи (Ком. Укр., 9, 1964, 38). 3. Людські відносини, дії, вчинки, які відповідають морально-етичним і правовим нормам. Правда і наука, суспільна справедливість, високі етичні ідеали, неосяжні здобутки людського розуму, — ось що написано нетлінними буквами на прапорі нашої Комуністичної партії (Рильський, Веч. розмови, 1964, 122). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 590.