Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Чудинов А.Н.,1910.
Полный словарь иностранных слов, вошедших в употребление в русском языке.- Попов М.,1907.
Объяснение 25000 иностранных слов, вошедших в употребление в русский язык, с означением их корней.- Михельсон А.Д.,1865.
Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Павленков Ф.,1907.
Толковый словарь иностранных слов Л. П. Крысина.- М: Русский язык,1998.
ШЛЯ́ХТИЧ, а, ч.
Особа, що належить до шляхти.
Син убогого шляхтича, новогрудського адвоката, і дочки економа, доброї господині, щирої католички, люблячої матері, Адам [Міцкевич] зростав в обстановці, що її в якійсь мірі можна назвати патріархальною та ідилічною (М. Рильський);
Юзеф Крапивницький, хоч і зубожілий, але родовитий шляхтич, не міг не помітити зухвальства батрака (С. Чорнобривець);
– Але ж ви на наймита зовсім не схожі, – сказав я. – Бо я, бачите, не з міщан. Я дворянин, шляхтич, як нас тут звуть. Ми шляхтичі з батьків, з дідів (І. Нечуй-Левицький);
* У порівн. Маруся їла як ніколи. Все їй здавалося надзвичайно смачним, опришки так ґречно припрошували, мов які шляхтичі (Г. Хоткевич).
ДВОРЯНИ́Н (особа, що належить до дворянства), ШЛЯ́ХТИЧ, ШЛЯХТЯ́НИН рідше. Смерть не розбирає чина, а бере селянина і дворянина (прислів'я); — Я, бачите, не з міщан. Я дворянин, шляхтич, як нас тут звуть (І. Нечуй-Левицький); Та скільки тих сварок було серед шляхтян (переклад М. Рильського). — Пор. пан.
Rzeczownik
шляхтич m
szlachcic m
м. ист.
gentilhomme m polonais
[szl'ahtycz]
ч.
szlachcic
-а, ч.
Особа, що належить до шляхти.
noble polaco
Шля́хтич, -ча, -чеві, -чем, -чу! -тичі, -чів
(Polish) nobleman