КАДУК, КА,
Кадук, ка, м.
1) Родъ болѣзни. За твоє добро кадук тобі в ребро. Посл. Закр.
2) Дьяволъ, чортъ. «Народъ называетъ чертей слѣдующими именами: кадук, дідько, болотяник»… Чуб. І. 191.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 207.